Економіку Європи чекає потрійний шок – що трапилося?

Економіку Європи чекає потрійний шок – що трапилося?

Економіку Європи чекає потрійний шок – що трапилося?

Європа в принципі не славиться динамізмом, але сьогодні вона виглядає застійною за будь-якими мірками. Змучена енергетичним шоком, що почався в 2022 році в результаті російської агресії в Україні, європейська економіка за це десятиліття зросла всього на 4% в порівнянні з 8% в Америці, причому з кінця 2022 року ні Європейський союз, ні Великобританія взагалі не ростуть. Наче цього мало, Європу захльоснула хвиля дешевого імпорту з Китаю, який, може, й приносить користь споживачам, але шкодить виробникам та посилює суспільні та промислові тертя. А через рік Дональд Трамп може повернутися до Білого дому та обкласти європейський експорт величезними митами.

Час для негараздів Європі випав вкрай невдалий. Континенту необхідне сильне зростання, щоб профінансувати збільшені витрати на оборону (особливо з урахуванням того, що американська підтримка України вичерпалася), а також щоб досягти поставленої мети в галузі “зеленої” енергетики. Європейські виборці все більше розчаровуються і тяжіють до вкрай правих партій, таких як "Альтернатива для Німеччини". Зрештою, не зникли й давні перешкоди економічному зростанню — населення, що стрімко старіє, надзвичайна влада контрольно-наглядових органів і недостатня інтеграція ринку.

У європейських столицях закипіла бурхлива діяльність: уряди намагаються якось відгукнутися. Воно й не дивно. Хоча потрясіння, що загрожують Європі, і виникли за кордоном, помилки європейських політиків можуть значно посилити збитки.

Хороша новина в тому, що енергетичний шок уже слабшає: ціни на газ впали далеко від болючих пікових значень. На жаль, решта негараздів тільки починаються. На тлі уповільнення економіки та дефляції уряду Китаю необхідно стимулювати незначне внутрішнє споживання домашніх господарств, яке могло б замінити інвестиції в нерухомість як основне джерело попиту. Однак натомість президент Сі Цзіньпін скористався субсидіями для стимулювання виробництва, хоча на Китай і так уже й припадає близько третини світового випуску товарів. Він сподівається, що економічне зростання підтримають іноземні споживачі.

Основну увагу Китай приділяє екологічно чистим товарам — насамперед електромобілям, де його частка світового ринку може до 2030 року подвоїтись до третини. Це покладе край панування таких найбільших національних компаній Європи, як Volkswagen і Stellantis (чий найбільший акціонер Exor також частково володіє материнською компанією, що володіє журналом The Economist). Європейські виробники – від вітряних турбін до залізничного обладнання – також нервово поглядають на схід.

А після листопада вони можуть звернути увагу на захід. У свій минулий термін у Білому домі Трамп ввів мита на імпорт сталі та алюмінію (у тому числі і з Європи), змусивши ЄС вжити заходів у відповідь проти мотоциклів і віскі, поки в 2021 році президент Джо Байден не уклав непросте перемир'я. Сьогодні Трамп погрожує обкласти десятивідсотковим митом весь імпорт, а його радники говорять про необхідність піти ще далі.

Черговий виток торгової війни загрожує європейським експортерам, обсяг продажу яких в Америці в 2023 році склав 500 мільярдів євро (540 мільярдів доларів). Давній пункт Трампа — двосторонній торговельний баланс, а це означає, що природними мішенями стануть 20 (з 27) членів ЄС із торговим профіцитом. Крім того, його команда обурена європейськими цифровими зборами, податком на викиди вуглецю та податками на додану вартість.

Чим належить відповісти Європі? Шлях уперед усіяний пастками. Одна з можливих помилок — це дотримуватись занадто жорсткої економічної політики в момент уразливості. Цю помилку Європейський центральний банк уже припускався. Останніми роками він закономірно боровся з  інфляцією, підвищуючи відсоткові ставки. Але на відміну від Америки, яка витрачає гроші направо і наліво, уряди Європи краще стежать за бюджетним балансом — це має охолодити економіку, тоді як дешеві китайські товари безпосередньо знизять інфляцію. Це дасть центральним банкам Європи шанс зменшити відсоткові ставки на підтримку економічного зростання. Впоратися із зовнішніми потрясіннями буде легше, якщо центральні банки не дадуть економіці скотитися в спад, який завадить звільненим працівникам знайти нову роботу.

Ще одна пастка — сліпо копіювати американський та китайський протекціонізм та надавати щедрі субсидії наміченим галузям. У війні субсидій немає переможців, оскільки мізерні ресурси витрачаються даремно. У самій Європі країни вже пішли в гонку поступок. Недавні економічні проблеми Китаю демонструють недоліки, а не переваги надмірного державного планування. Промислова політика Америки не вразила виборців, як сподівався президент Байден, а мита знищили робочих місць більше, ніж створили.

Торгівля навпаки, збагачує економіку, навіть якщо партнери дотримуються протекціоністського підходу. Виробничий бум в Америці – це шанс для європейських виробників налагодити постачання комплектуючих. Дешевий імпорт із Китаю полегшить перехід до “зеленої” енергетики та стане полегшенням для споживачів, які постраждали під час енергетичної кризи. Вибіркова і пропорційна відповідь протекціонізму може бути виправдана, щоб відвадити Америку та Китай від подальшого порушення глобальних торгових потоків. Але навіть це дорого обійдеться європейській економіці, не кажучи вже про шкоду наміченим цілям.

Натомість Європа має виробити власну економічну політику, яка найбільше відповідає поточному моменту. Америка завалює промисловість державними грошима, а Європа повинна витрачати їх на інфраструктуру, освіту, дослідження та розробки. Замість того, щоб наслідувати китайський інтервенціонізм, Європі слід врахувати вигоди тих же китайських фірм від великого внутрішнього ринку. Інтеграція європейського ринку послуг, де торгівля, як і раніше, стикається зі складнощами, забезпечить компаніям зростання, винагородить інновації та відшкодує частину втрачених робочих місць у промисловості. ЄС має полегшити обтяжливе та розрізнене нормативно-правове законодавство, яке заважає розвитку сфери послуг. Той самий ефект матиме й об'єднання ринків капіталу — зокрема в Лондоні. Європейські дипломати повинні підписувати торгові угоди за будь-якої можливості, а не йти на поводу у фермерів і відкладати їх у довгу скриньку, як це було на нещодавніх переговорах. Об'єднання електромереж надасть економіці стійкість до енергетичних потрясінь та пом'якшить “зелений” перехід.

Не варто подвоювати свої зусилля

Така відкрита програма в нашу епоху протекціонізму може здатися наївністю. Але саме глибокі та відкриті ринки пропонують Європі потенціал зростання у мінливому світі. На тлі потрясінь політикам недозволено відриватися від реальності та займатися прожектерством.

The Economist , Великобританія

Додати коментар
Коментарі доступні в наших Telegram и instagram.
Новини
Архів
Новини Звідусіль
Архів